Постать великого Кобзаря українського народу надихала не лише письменників, йому та його літературним образам присвячували свої твори такі відомі композитори, як М. Лисенко та Г. Майборода, такі художники, як І. Рєпін та І. Крамськой. Що вже казати про інших письменників та літературознавців!
"Він - поет цілковито народний, такий, якого ми не можемо назвати у себе..." - писав про Шевченка видатний російський критик М. О. Добролюбов.
За висловом П. Грабовського, Шевченко "зробив літературу великою справою життя і вказав їй єдино достойний шлях служіння батьківщині".
Цим шляхом прямували найвидатніші українські письменники наступного покоління - Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка та інші. Майже всі вони вважали Шевченка своїм учителем. Російські письменники-демократи Чернишевський, Тургенєв і Некрасов також згадували про вплив творчості Шевченка на свою. На думку М. Горького, Шевченко "поглянув на життя народу оком поета і провидця".
Його наступників приваблювала і громадська позиція Шевченка, надихав його особистий приклад. "Я не знаю, - писав Іван Франко про твори Шевченка, написані в умовах поліцейського нагляду, - ні в одній європейській літературі подібної поезії, написаної за подібних обставин".
"Всюди, де він тільки бачив гніт і безправ'я, приниження людини, хай було це на волзькому пароплаві, чи в азіатських пустелях, чи грізним стогоном докочувалося із кавказьких гір, - всюди зло і неправда викликали вибух поетового протесту, і щоразу він був готовий стати до бою з насильством і злом", - відзначав Олесь Гончар.
Та не лише ідейні та етичні засади творчості Тараса Шевченка приваблювали літературознавців та письменників. Ось що пише про нього у додатку-спогаді до Празького видання "Кобзаря" І. Тургенєв: на його думку, повернувшися із заслання Шевченко "замислювався над тим, щоб створити щось нове, незвичайне, що тільки йому одному під силу, а саме: поему такою мовою, яка була б однаково зрозуміла росіянину і малоросу..."
"Він - поет цілковито народний, такий, якого ми не можемо назвати у себе..." - писав про Шевченка видатний російський критик М. О. Добролюбов.
За висловом П. Грабовського, Шевченко "зробив літературу великою справою життя і вказав їй єдино достойний шлях служіння батьківщині".
Цим шляхом прямували найвидатніші українські письменники наступного покоління - Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка та інші. Майже всі вони вважали Шевченка своїм учителем. Російські письменники-демократи Чернишевський, Тургенєв і Некрасов також згадували про вплив творчості Шевченка на свою. На думку М. Горького, Шевченко "поглянув на життя народу оком поета і провидця".
Його наступників приваблювала і громадська позиція Шевченка, надихав його особистий приклад. "Я не знаю, - писав Іван Франко про твори Шевченка, написані в умовах поліцейського нагляду, - ні в одній європейській літературі подібної поезії, написаної за подібних обставин".
"Всюди, де він тільки бачив гніт і безправ'я, приниження людини, хай було це на волзькому пароплаві, чи в азіатських пустелях, чи грізним стогоном докочувалося із кавказьких гір, - всюди зло і неправда викликали вибух поетового протесту, і щоразу він був готовий стати до бою з насильством і злом", - відзначав Олесь Гончар.
Та не лише ідейні та етичні засади творчості Тараса Шевченка приваблювали літературознавців та письменників. Ось що пише про нього у додатку-спогаді до Празького видання "Кобзаря" І. Тургенєв: на його думку, повернувшися із заслання Шевченко "замислювався над тим, щоб створити щось нове, незвичайне, що тільки йому одному під силу, а саме: поему такою мовою, яка була б однаково зрозуміла росіянину і малоросу..."
Немає коментарів:
Дописати коментар